ПАМ’ЯТКА

для батьків про гігієнічні вимоги до одягу дитини

• Поверхня виробів, що не контактує безпосередньо зі шкірою дитини, може бути оздоблена синтетичними матеріалами.
• Дозволено використовувати поліамідні текстуровані нитки для зашивання миска дитячих панчішно-шкарпеткових виробах.
• Костюми купальні, карнавальні, бальні і театральні, одяг святковий із синтетичних та штучних матеріалів дозволено носити епізодично.
• Як підкладку в одязі дітей можна використовувати синтетичні тканини.

Для дітей до трьох років

• Одяг першого і другого шарів має бути виготовлений винятково з натуральних тканин.
• Дозволено використовувати штучну тканину як підкладку одягу третього шару.
• З’єднання деталей, обметування зрізів, оздоблювальні шви одягу можуть бути зроблені синтетичними нитками, якщо шви не контактуватимуть зі шкірою дитини. Шви готових виробів мають бути закріплені.
• На білизні дітей можуть бути аплікації, вишивки, оздоблення швів із синтетичних та штучних матеріалів, а також обробки, виконані методом друку та термодруку, якщо вони не стикатимуться з тілом дитини.

Для дітей від трьох до семи років

• Дозволено одягати панчішно-шкарпеткові вироби з пряжі змішаних волокон (50 % натуральних і 50 % хімічних волокон).
• Одяг другого шару може бути з натуральних, штучних та змішаних тканин,  вміст  натурального  волокна в останніх має бути не менше 50 %.
• Білизна першого шару (труси, майки) з хімічних волокон, вовняної чи напіввовняної пряжі для дітей  повинна мати внутрішню бавовняну ластку.

ПАМ’ЯТКА

для батьків про гігієнічні вимоги до взуття дитини

• Вкладна устілка та підкладка взуття дитини мають бути виготовлені з натуральних матеріалів (підкладочна шкіра, тканини, трикотажні полотна тощо).
• Штучні та синтетичні матеріали допустимі лише для верху взуття дитини.
• Для верху взуття дітей віком від одного до трьох років дозволено використання штучних та синтетичних матеріалів, однак за умови виготовлення внутрішньої підкладки з натуральних матеріалів.
• У зимовому взуття дитини підкладка може бути зі штучного хутра та байки.
• У закритому взутті дитини заборонено використовувати підкладки зі штучної та / або синтетичної шкіри.
• Носкова частина взуття дитини має бути ширшою за пучкову та відповідати висоті плюснофлангового  суглоба великого пальця стопи.
• У взутті дитини підбори мають бути низькими. Висота підборів повсякденного дитячого взуття має становити 5 – 10 мм.
• П’яточна частина дитячого взуття має щільно охоплювати п’яту і бути стійкою.
• У літньому взутті дитини допускають відкриту п’яточну частину за умови її фіксації, забезпечення стійкості стопи під час ходіння та зручного закріплення взуття на нозі.

ПАМ’ЯТКА

для батьків щодо профілактики захворювань дихальної системи дитини

• Для запобігання захворюванням дихальної системи дитини необхідно підвищувати опірність її організму інфекціям систематичним загартуванням з раннього віку. Для зміцнення здоров’я важливі прогулянки на свіжому повітрі за будь-якої погоди, а також регулярне проведення водних процедур.
• Роботу органів дихання порушують поширені серед дітей захворювання – гострі респіраторні інфекції, бронхіт, грип і пневмонія. Основними профілактичними та протиепідемічними заходами є проведення щеплень, своєчасне обмеження контактів дитини з хворими в разі виявлення інфекцій.
• Запобігання гострим і хронічним захворюванням верхніх дихальних шляхів та вчасне їх лікування є профілактикою розвитку алергічних захворювань – бронхіальної астми та астматичного бронхіту.
• Важливу роль відіграє гігієна приміщення, в якому перебуває дитина. Оптимального стану повітря в приміщенні досягають провітрюванням, обігрівом холодного повітря, зволоженням у випадку надлишкової його сухості.
• Тривале перебування дитини в сирому прохолодному приміщенні неприпустиме, оскільки призводить до захворювань дихальної системи.
• Дитині в жодному разі не можна перебувати в задимленому приміщенні або поруч з людьми, які курять.
• Сприятливо впливають на кровообіг, теплообмін та вентиляцію легенів фізичні вправи. Систематичні тренування – дієвий спосіб захисту від хвороб.
• Профілактика загострень хронічних запальних захворювань бронхів і легенів передбачає систематичні заняття дихальною гімнастикою.
• У профілактиці застійних пневмоній особливе значення належить лікувальній гімнастиці.
• Украй необхідно додержуватися раціонального харчування. Раціон дитини має містити достатню кількість білків та вітамінів А, Д, групи В і особливо вітаміну С, дефіцит якого найгостріше відчувається навесні.
• У разі виявлення алергічних реакцій у дитини слід уникати контакту з алергенами.

ПАМ’ЯТКА

Місцеві фрукти та ягоди

Яблука сприяють нормалізації обміну речовин, відновленню організму після фізичного навантаження.  Містять багато мінеральних речовин, важливих для кровотворення: залізо, марганець. Яблучний сік багатий на калій, натрій і кальцій в оптимальному поєднання, що сприяє нормалізації функції серцево-судинної системи.

Виноград має загально зміцнювальну, бактерицидну, сечогінну, проносну, потогінну та відхаркувальну дію. Сприяє видужанню при ангіні, ГРВІ, бронхітах, захворюваннях нирок, знижує рівень холестерину в крові, нормалізує артеріальний тиск.

Абрикос не є оригінальним за складом, проте мінеральні речовини, що містяться в ньому – калій, залізо, йод, - визначають його цінність. Пектин, що є в абрикосах, здатний виводити з організму токсини, шлаки, солі важких металів та позбавляти судини холестеринових бляшок. Вітамін А та каротин сприяють формуванню нових клітин, що допомагає уповільнити процеси старіння, та відіграють важливу роль для збереження зору.

Персик позитивно впливає на серцеві м’язи. Регулярне вживання допомагає позбутися аритмії, підвищує рівень гемоглобіну в крові, позитивно впливає на роботу печінки, шлунку, а вміст вітамінів В і С підвищує опірність організму застудним захворюванням та додає бадьорості.

Груша – джерело вуглеводів, органічних кислот, дубильних речовин, вітамінів – переважно С і Р, каротину, мікроелементів. Рекомендується тим, у кого є атонія кишківника.

Слива має проносний ефект та стимулює перистальтику кишківника, а у разі захворювань печінки стимулює виділення жовчі, має здатність виводити холестерин з організму. Її сік позитивно впливає також при захворюваннях нирок та гіпертонічній хворобі, завдяки вмісту калію, який стимулює виведення надлишків води та солі з організму.

Полуниця (суниця) корисна при захворюваннях шлунково-кишкового тракту – колітах, гастритах, захворюваннях печінки та жовчного міхура, геморої. Сік полуниці допомагає позбавитися глистів та знешкоджує багато хвороботворних бактерій, що сприяє загостренню ран та язв. Ним можна лікувати стоматити та гінгівіти.

ПАМ’ЯТКА

Екзотичні фрукти

Апельсин допомагає швидко покращити стан організму після стресів, відновлює всі життєво важливі функції. Допомагає подолати застуду, грип, ГРВІ, ангіну, бронхіт завдяки великому вмісту вітаміну С. Сприяє зниженню артеріального тиску у людей з атеросклерозом судин.

Хурма за своїми властивостями поступається іншим фруктам, тому не вважається необхідним елементом харчування дітей. Її соковиті плоди досить калорійні, адже в них багато глюкози і фруктози. Запропонувати її можна дітям після 3-х років. Будьте обережні, хурма може викликати у них алергічну або помилково алергічну реакцію.

Фейхоа. Особливої необхідності давати дітям фейхоа немає. Це субтропічний фрукт, який містить досить багато йоду та харчових волокон, що потрібні для нормальної роботи травної системи. Плоди фейхоа швидко псуються, тому більшість господинь вважають доцільним робити з них варення. Проте варто нагадати, що в ньому майже не залишається корисних речовин. Фейхоа можна давати дитині не раніше 3-х років.

Гранат. Його плоди багаті на фолієву та лимонну кислоти, до того ж вони містять багато дубильних речовин – сполук, які мають властивість гальмувати деякі процеси в кишківнику. З цієї причини, а ще через кислий і терпкий смак, дітям гранати дають дуже рідко, в основному в вигляді соку, і не раніше 3- років. До того ж вони можуть викликати у дітей алергію.

Манго – чемпіон за вмістом провітаміну А (бета-каротину) разом з динею і абрикосом. Цей елемент відповідає за нічний зір, покращує стан слизових оболонок  і шкіри, підвищує опірність організму інфекціям. Вітаміну С у манго так само багато, як і в цитрусових. Є в ньому і залізо.

Лічі багатий вітамінами групи В, особливо вітаміном В3, який дуже корисний для шкіри, проте через великі кісточки з цим плодом слід бути уважними.

Ананас – хороше джерело вітаміну С і провітаміну А. у ньому також є особливий фермент, який стимулює засвоєння жирів і білків з м’яса та риби. Саме цю властивість ананаса дієтологи використовують для засобів схуднення.

Банани містять вітаміни групи В, необхідні для засвоєння поживних і мінеральних речовин. Його м’якоть легко перетравлюється і деякою мірою діє на кишківник заспокійливо, тому цей фрукт можна давати навіть піврічним дітям, але тільки за умови, що на нього немає алегрії.

Ківі багатий вітаміном С і магнієм. Єдиний його мінус – дрібні кісточки, які можуть подразнювати чутливі стінки кишківника дитини.

ПАМ’ЯТКА

Допомога при потраплянні стороннього предмета в дихальні шляхи

Ø  Потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи – дуже поширена небезпечна ситуація серед дітей дошкільного віку, яка може призвести до травмування, асфіксії. Найчастіше в дихальні шляхи дитини можуть потрапити дрібні предмети – намистинки, кульки, деталі конструкторів, ґудзики, ягоди, насінники, камінці, монетки тощо.

Ø  Усі маніпуляції необхідно проводити негайно. Такі ситуації завжди раптові, тому діяти треба холоднокровно і рішуче. Якщо поруч з дитиною опинилося двоє дорослих, один має викликати швидку, другий – розпочати надавати першу долікарську допомогу.

Якщо сторонній предмет у порожнині носа

Ø  Найнебезпечнішим є потраплянні сторонніх предметів у верхні дихальні шляхи – носову порожнину, носоглотку, гортань, - оскільки це може призвести до миттєвої загибелі або інвалідності дитини.

Ø  У більшості випадків сторонній предмет потрапляє у праву половину носа (дитина правою рукою засовує предмет собі в ніс) і застряє в нижніх носових ходах.

Ø  Ознаки потрапляння стороннього предмета в ніс: утруднення носового дихання; чхання; закладеність носа; носова кровотеча; біль у носі; сльозотеча; головний біль; поява рясних одночасних виділень з неприємним запахом, якщо предмет тривало перебував у носовій порожнині; біля входу в ніс і на верхній губі спостерігатимуться пошкодження шкіри.

Ø  У разі виявлення цих ознак спокійним тоном попросіть дитину дихати носом. Потім затисніть вільну половинку носа дитини і попросіть її висякатися сильним видихом у ніс.

Ø  Якщо дитина за віком не може виконати це, то потрібно затулити вільну ніздрю та сильно видихнути їй у рот.

Ø  Якщо не вдалося досягти бажаного результату після 2-3-х спроб, необхідно терміново відвезти дитину до дитячої клініки.

Ø  Видаляти сторонній предмет повинен лікар-отоларинголог (ЛОР). Під час медичних маніпуляцій може знадобитися анестезія, тому дорогою до лікарні не давайте дитині їсти і пити.

Ø  Не можна самостійно застосовувати інструменти для видалення стороннього предмета. Адже так можна пошкодити слизову оболонку носа, проштовхнути сторонній предмет у вузький кістковий прохід, виштовхнути крізь носоглотку в гортань або трахею. Якщо намагатися витягти сторонній предмет пальцем або пінцетом, найчастіше це призводить до проштовхування його ще глибше.

Ø  Сторонній предмет у носовій порожнині може провокувати розвиток запального процесу й утворення грануляції навколо цього предмета, а при тривалому його знаходженні призводить до утворення носових каменів – ринолітів.

Якщо сторонній предмет у гортані чи трахеї

Ø  На відміну від дорослих у дітей дихальні шляхи вужчі, тканини пухкі, з інтенсивним кровотоком. Саме ці особливості великою мірою сприяють набряку, закупорці та швидкому настанню задухи при потраплянні стороннього предмета в гортань і трахею.

Ø  Ознаки потрапляння стороннього предмета в гортань чи трахею: раптове погіршення самопочуття; болісний кашель з блювотними позивами; свистяче дихання; зміна голосу; синюшність шкіри та слизових оболонок; ускладнення дихання,слинотеча.

Ø  Предмети, що перебувають у роті, при глибокому вдиху разом із повітрям можуть потрапити в гортань і трахею, що викликає напад різкого кашлю. Часто в момент кашлю сторонній предмет може випасти.

Ø  Якщо різке і сильне відкашлювання не призводить до видалення стороннього предмета, то дитину слід покласти на спину, відхилити її голову назад і через відкритий рот оглянути область гортані.

Ø  Якщо сторонній предмет великого розміру, може виникнути спазм голосових складок. Таким чином цей предмет міцно фіксується, а просвіт голосової щілини стає повністю закритим, що викликає задуху.

Ø  Дитину укладають животом на зігнуте коліно, голову нахиляють долілиць якнайнижче й ударами рукою по спині стрясають грудну клітку, надавлюючи при цьому в області шлунка.

Ø  Не можна бити між лопаток кулаком або ребром долоні! Так можна пошкодити хребет.

Ø  Якщо сторонній предмет потрапив досить глибоко, то з кожним вдихом він може йти глибше , подразнюючи слизову оболонку гортані або трахеї. Подразнення може спричинити набряк голосових складок, спазм голосової щілини і задуху.

Ø  Сторонній предмет у дихальних шляхах може повністю перекрити доступ повітря. В цьому разі треба негайно викликати швидку.

Ø  Перебування сторонніх предметів у гортані чи трахеї може не мати клінічних проявів протягом тривалого періоду. Утім через деякий час у  місці розміщення предмета розвивається гнійне запалення, що призводить до тяжких ускладнень.

ПАМ’ЯТКА

Допомога при потраплянні стороннього предмета в око

Ø  Досить часто трапляються випадки, коли дитині під час гри, а особливо на прогулянці, потрапляє в око сторонній предмет. Порошинка, смітинка, дрібна комаха, пісок, вія тощо подразнює слизову оболонку ока, викликаючи неприємні відчуття і навіть біль.

Ø  Якщо таке сталося, важливо виявити рівень критичності ситуації: сторонній предмет потрапив на поверхню очних яблук і залишається на внутрішній стороні повіки чи ситуація небезпечна – предмет проник в очні тканини.

Ø  Ознаки потрапляння стороннього предмета в око:

·        біль та різь в оці;

·        почервоніння ока;

·        сильне подразнення;

·        сльозотеча;

·        дискомфорт при морганні;

·        поява світлобоязні у дитини.

При потраплянні стороннього предмета на поверхню очних яблук

Ø  Заспокойте дитину, переконайте її не терти око і не намагайтеся витягти предмет власноруч та посадіть на добре освітлене місце.

Ø  Ретельно вимийте руки з милом і уважно огляньте око дитини.

Ø  Відтягніть нижню повіку вниз і попросіть дитину подивитися вгору. Потім відтягніть верхню повіку і попросіть подивитися додолу.

Ø  Якщо сторонній предмет вільно розташовується на поверхні ока, спробуйте видалити його, промивши око водою.

Ø  Воду для промивання ока налийте в пляшку чи гумову медичну грушу. Візьміть шматочок бинта, обмотайте ним пальці і розкрийте повіки дитини ширше. Промивайте око водою, поливаючи її з невеликим напором та рухаючись у напрямку від зовнішнього куточка ока до внутрішнього.

Ø  Якщо після ретельного промивання сторонній предмет так і залишився в оці, візьміть чисту носову хустинку або бинт, змочіть її краєчок  водою чи очним антисептиком і спробуйте вилучити сторонній предмет.

Ø  Після того як сторонній предмет буде видалено з ока, закапайте його розчином антисептика для очей.

Ø  Якщо видалити сторонній предмет не вдається, зверніться по медичну допомогу.

Ø  Слід негайно звернутися до лікаря, якщо:

·        сторонній предмет розірвав тканини і глибоко застряг в оці;

·        після довгого промивання предмет усе таки залишився в оці;

·        дитина не дає як слід промити око;

·        вдалося вилучити сторонній предмет з ока дитини, проте скарги не припинилися;

·        у результаті потрапляння стороннього предмета в око різко погіршується зір.

При проникненні стороннього предмета в очні тканини

Ø  Ознаки проникнення стороннього предмета в очні тканини:

·        сльозотеча;

·        неприємні відчуття при кліпанні перетворюються на постійний колючий біль;

·        дитина перестає розуміти, вилучено сторонній предмет чи ні;

·        незважаючи на кліпання, положення предмета в оці не змінюється.

Ø  Якщо є ознаки проникнення стороннього предмета в очні тканини, не варто намагатися видалити його самостійно, аби не завдати більшої шкоди.

Ø  Накрийте око марлевою пов’язкою (чистою носовою хусткою, клаптиком тканини), змоченою спеціальним антисептиком так, щоб вона не тиснула на око.

Ø  Дитину з пораненим оком слід транспортувати до лікарні.

ü  

ПАМ’ЯТКА

Допомога при потраплянні стороннього предмета у вухо

Ø  Здебільшого діти самі під час гри вводять у вушний прохід дрібні деталі іграшок, кісточки, насіння рослин тощо.

Ø  Ознаки наявності стороннього предмета у вусі:

·        при огляді видно сторонній предмет, що застряг у вушному проході;

·        біль і дискомфорт у вусі (біль може посилюватися при натисканні);

·        кровотеча або виділення з вуха;

·        одностороннє погіршення слуху.

Ø  Нахиліть голову дитини вбік, вухом униз, щоб спробувати змістити сторонній предмет.

Ø  Форма зовнішнього слухового проходу може злегка змінюватися, якщо акуратно потягнути за мочку вуха. Це дасть змогу перемістити предмет до зовнішнього виходу.

Ø  Не намагайтеся видалити сторонній предмет ватною паличкою, сірником або будь-яким іншим інструментом, бо можна проштовхнути його ще глибше і пошкодити барабанну перетинку або слуховий прохід.

Ø  Якщо предмет добре видно і його можна легко захопити пінцетом, то спробуйте видалити його самостійно.

Ø  Якщо у вухо потрапила комаха, поверніть голову дитини вухом вгору і закапайте його рослинним або спеціальним дитячим маслом чи 40%-вим розчином спирту. Потім вимийте вухо струменем теплої води за допомогою шприца Жане або гумової груші. Введення масла допоможе видалити комаху з вуха. Масло має бути теплим, але не гарячим. Не використовуйте масло, якщо є підозра на пошкодження вуха (біль, кровотеча або виділення з вуха).

Ø  Варто пам’ятати, що діти, як правило, пручаються і не дають видалити сторонній предмет, а це зменшує ймовірність успіху і збільшує ризик ускладнень.

Ø  Постійний біль, кровотеча або виділення з вуха можуть означати, що вушний канал пошкоджений або не зовсім очищений, що залишилася якась частина стороннього предмета або туди потрапила інфекція. Лікування інфекції може призначити лікар після медичного обстеження.

Ø  Якщо видалити сторонній предмет з вуха не можливо, слід негайно звернутися по медичну допомогу до спеціаліста.

ПАМ’ЯТКА

для батьків з профілактики захворювань ротоглотки

ü Щодня здійснюйте вологе прибирання в помешканні.

ü Не дозволяйте дитині перебувати в тих приміщеннях, де курять.

ü Регулярно проводьте безпечне провітрювання дитячої кімнати.

ü Очищуйте повітря за допомогою іонізатора.

ü Забезпечуйте дотримання дитиною правильного режиму дня.

ü Дотримуйтесь в родині принципів раціонального харчування.

ü Застосовуйте полівітамінні препарати у весняний та осінній періоди після попередньої консультації лікаря.

ü Забезпечуйте високу рухову активність дитини: ранкова гімнастика, рухливі ігри, активний відпочинок на свіжому повітрі.

ü Загартовуйте організм дошкільника.

ü Робіть дитині загальний та точковий масажі з акцентом на рефлексогенні зони.

ПАМ’ЯТКА

Діагностика порушень постави у дітей

Шановні батьки! Дуже важливо уважно стежити за поставою вашої дитини, щоб завчасно попередити будь-які відхилення. Порушення постави ви можете ви­значити самостійно в домашніх умовах*, оглянувши дитину в декількох позиціях.

Позиція № 1. Дитина стоїть прямо з опущеними руками вздовж тулуба спи­ною до вас. Ознаки здорової постави:

Ø     плечі дитини — на одному рівні;

Ø     кути лопаток — симетричні;

Ø     лінії овалів тіла (шиї, талії, грудної клітки) — симетричні;

Ø     тазові кістки і сідничні складки — на одному рівні;

Ø     хребет — рівний.

Позиція № 2. Дитина повільно нахиляє голову і поступово згинається, опус­каючи руки до підлоги. Ознаки здорової постави:

Ø     симетрія тіла під час нахилів не порушується;

Ø     ділянки спини з посиленою або ослабленою мускулатурою — відсутні;

Ø     відрізки між виступами хребта — однакові;

Ø     викривлення хребта вліво чи вправо — відсутні.

Позиція № 3. Дитина, стоячи рівно, повертається до вас лівим, потім правим боком. Ознаки здорової постави:

Ø     всі частини тіла з обох боків — симетричні;

Ø     сутулість або деформація грудної клітки — відсутні.

Позиція № 4. Дитина лежить на рівній поверхні (підлога, ліжко) з витягнути­ми вздовж тіла руками. Ознаки здорової постави:

Ø     розміри правої і лівої стоп — однакові;

Ø     довжина ніг за співвідношенням притиснутих правої і лівої п'ят — однакова.

Якщо під час огляду дитини ви не помітили жодних викривлень хребта, асиме­трії тіла і кінцівок, ознак плоскостопості, це вказує на здорову поставу вашої дитини.

Якщо ви виявили порушення симетрії тіла, викривлення хребта, плоскосто­пість, необхідно проконсультуватися у лікаря-ортопеда для визначення причин порушення постави і розроблення комплексу індивідуальних лікувальних та реа­білітаційних заходів. До консультації з лікарем дитину необхідно звільнити від фі­зичних навантажень.

Лікування порушень постави має бути індивідуальним і, зазвичай, є трива­лим — від 2-3 місяців до кількох років. З метою профілактики порушень постави бажано проводити огляд вашої дитини щомісяця.

ПАМ’ЯТКА

Перегрівання організму

     Перегрівання організму виникає в результаті тривалого перебування на сонці або в занадто жаркому приміщенні.

Ознаками перегрівання є:

·        спочатку відчуття втоми, головний біль, запаморочення, нудота, спрага;

·        пізніше – шум у вухах, задишка, прискорене   серцебиття, почервоніння обличчя, нерідко бувають носові кровотечі;

·        якщо постраждалий продовжує залишатися  на  сонці та  в теплі, з'являється важка задишка,  частий і слабкий пульс, галюцинації, температура підвищується до 40°С, судоми, марення, можливий параліч дихання і припинення серцебиття.

Небезпека   сонячного    і   теплового   удару   збільшується   при   фізичному навантаженні і недостачі води.

Для уникнення перегрівання слід дотримуватись таких правил:

·        одяг повинен бути з легкої нещільної тканини, світлий;

·        необхідно носити головний убір;

·        намагатися не зловживати витривалістю свого організму – не сидіти довго на сонці, більше знаходитися в тіні, періодично прохолоджуватися;

·        дотримуватись питного режиму (випивати не менше 3 літрів рідини на добу).

В разі появи симптомів перегрівання необхідно:

·        укласти постраждалого у тінь або прохолодне місце, припіднявши йому голову;

·        зняти одяг, що утруднює дихання;

·        охолодити організм: прикласти холодні компреси на голову, шию, груди, можна обгорнути тіло мокрим простирадлом. Охолодження не повинно бути різким і швидким;

·        якщо   людина   при   свідомості,   її   треба   напоїти   холодною,   трохи підсоленою водою (алкогольні напої виключаються!);

·        при втраті свідомості потрібно покласти постраждалого на бік. При порушенні дихання негайно почати робити штучне дихання;

·        в усіх випадках перегрівання організму треба терміново звернутися за допомогою до лікаря.

ПАМ’ЯТКА

Переохолодження організму

Його основні причини – тривале перебування у воді або навіть короткочасне перебування в крижаній воді. Реакція людини на переохолодження визначається ступенем адаптації організму до холоду.

Для його попередження при купанні треба обмежувати час перебування у воді і регулювати перерви між заходами у воду.

До ознобу не повинні купатися люди будь-якого віку.

Ознаки переохолодження: озноб, тремтіння, синюшність шкіряних покривів, губ, зниження температури тіла, біль у пальцях рук і ніг, поява "гусячої шкіри", позіхання, гикавка, втрата свідомості. У постраждалого наступає апатія, сонливість, загальна слабкість, поверхневе дихання. Ступінь і швидкість настання переохолодження залежать від температури води та адаптації організму до холоду.

При легкому ступені переохолодження з'являються озноб, м'язове тремтіння, загальна слабкість, утруднене пересування, збліднення шкіри. Постраждалого необхідно тепло одягти, напоїти гарячим чаєм або кавою, змусити виконувати інтенсивні фізичні вправи. Подальше купання в цей день припиняється.

Середній ступінь переохолодження характеризується синюшністю губ і шкіряних покривів, ослабленням дихання, пульс стає рідшим, з'являється сонливість, втрачається спроможність до самостійного пересування.

При важкому ступені переохолодження може настати втрата свідомості. Життєві функції поступово згасають.

Заходи по наданню першої допомоги При легкому ступені переохолодження постраждалого необхідно тепло одягти, напоїти гарячим чаєм або кавою, змусити виконувати інтенсивні фізичні вправи. Подальше купання в цей день припиняється.

При середньому і важкому ступені переохолодження постраждалого треба розтерти вовняною тканиною, зігріти під теплим душем (якщо його поміщають у ванну, то температуру води підвищують поступово від ЗО-35°С до 40-42°С), зробити масаж усього тіла. Потім тепло одягти, укласти в ліжко, зігріти грілками. Зігрівання повинно бути поступовим, щоб не було різкого перепаду температур.